Доповідь на тему: Аналіз поетичного твору. Аналіз драматичного твору  Аналіз поетичного твору. І. Загальні питання: 1) назва твору, ім'я автора; 2) назва збірки, складовою якої є вірш; 3) рік написання та видання; 4) поштовх для створення збірки чи вірша; 5) кому присвячений; 6) наявність епіграфа, його значення. ІІ. Теоретичні, літературознавчі питання: 1) напрям, якого (яких) стосується вірш чи збірка; 2) жанр; 3) тема; 4) ідея; 5) рима чи її відсутність; 6) вид рими; 7) розмір вірша; 8) строфіка; 9) художньо-зображальні мовні засоби; 10) бібліографія. ІІІ. Культурологічні питання: 1) синтез мистецтв, що спостерігається у вірші чи збірці; 2) українознавчі аспекти; 3) культурологічне оточення, наявність музичного супроводу; 4) думки митців та критиків; 5) власна думка про твір. Примітка. Художньо-зображальні мовні засоби — це: 1) тропи; 2) прийоми милозвучності (звукової організації мови, звукопису): алітерація — повтор приголосних; асонанс — повтор голосних звуків; повторення слів, їх початків (анафора), закінчень (епіфора) тощо; 3) прийоми творення поетичного образу: порівняння людського із зовнішнім, з природою; антропоморфічні порівняння — природа уподібнюється до людини, тотожність краєвиду і настрою, їх взаємозалежність; алегорія — поширення образу на цілий твір; образ-малюнок; наявність контрасту в самому образі. Словник літературознавчих термінів до схеми № 2 Акростих (грецьк.) — вірш, в якому початкові літери кожного рядка, якщо їх прочитати зверху вниз, утворюють слово чи фразу та найчастіше вказують, кому вірш присвячений. Анафора — єдиний початок; повторювання слів, їхніх початків, віршованих рядків, половини рядка, словосполучень. Антропоморфізм — уособлення, коли предмет зображення уподібнюється до людини чи наділений людськими рисами. Буколіка — пастуша пісня. Буриме — вірш, що його пишуть на заздалегідь визначену риму, яку не можна змінювати. Вінок сонетів — віршований твір з п'ятнадцятьма сонетами. Верлібр — вільний вірш, що не має рими та чітко визначеного ритму. Вільний вірш — віршована форма, що відрізняється рядками неоднакової довжини, наявністю різних стоп і метричних прозаїзмів. Георгіки — вид дидактичної літератури, де темою є сільське життя, сільське господарство, землеробство. Елегія — поетичні філософські роздуми, пройняті сумом і скорботою. Епіграма — вид сатиричної поезії; невеликий вірш, що висміює будь-яку особу чи явище. Епіфора — повторення закінчень. Ідилія — одна із форм буколіки, вірш про безжурне життя на лоні природи. Лірика — один із трьох родів художньої літератури, в підґрунті якого зображення внутрішнього світу людини, її переживань і почуттів. Ліричні жанри — епіграма, епітафія, буколіка, еклога, епіталама, ідилія, гімн, ода, послання, балада, дума (ліро-епічний), поема (ліро-епічний), байка тощо. Неточна рима (асонанс) — звуки римованих слів фонетичне повністю не збігаються (наприклад: "стійкий" — "ластівки"). Паліндром (грецьк.) — той, що повертається назад, "перевертень"; вживається для позначення художнього тексту, який читається зліва направо і справа наліво тотожно або від початку вірша до кінця і зворотно. Пастораль — література, що присвячена життю пастухів; одна із форм буколіки. Переспів — вірш, написаний за мотивами твору іншого автора. Прозаїзм — слово, що є нижче рівня поетичності даного твору. Рима — повторення окремих звуків чи звукосполучень, що пов'язують закінчення двох чи більше рядків. За розташуванням у рядках рима буває парною, чи суміжною (а а б б), перехресною (а б а б), кыльцевою (а б б а). За наголосом — чоловічою ( ), жіночою ( ), дактилічною ( ). Асонансною (неточною) — неповна точність звукового повторення. Точною — повна точність звукового повторення. Ритм — повторення схожих явищ через певні рівні проміжки; ритм вірша формується за рахунок складів чи наголосів у рядах, що поєднуються в строфу. Розмір вірша — кількість стоп; за кількістю складів у стопі розмір розподіляється на двоскладовий (ямб , хо...